підгін

підгі́н

-гону, ч.

1》 Дія за знач. підганяти 1), 2).

2》 спец. Кущова, деревна порода, що підсаджується для прискореного зростання порід із повільним ростом, а також порода нижчого ярусу лісового насадження.

3》 спец. Додатковий пагін у хлібних злаків, який утворюється пізніше від основного стебла.

Значення в інших словниках

1. підгін — підгі́н 1 іменник чоловічого роду від: підганя́ти підгі́н 2 іменник чоловічого роду пагін  Орфографічний словник української мови
2. підгін — [п'ідг’ін] -гона, м. (на) -гон'і  Орфоепічний словник української мови
3. підгін — ПІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. підганя́ти 1, 2. Коні .. побачили і відчули хутір, веселіше побігли без підгону (Іван Ле). 2. спец.  Словник української мови у 20 томах
4. підгін — ПІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. підганя́ти 1, 2. Коні.. побачили і відчули хутір, веселіше побігли без підгону (Ле, Хмельницький, І, 1957, 107). 2. спец.  Словник української мови в 11 томах
5. підгін — Підгін, -го́ну м. на підгін поїхати чумакам. Поѣхать на встрѣчу съ новыми волами для замѣны утомленныхъ.  Словник української мови Грінченка