підданець

ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч.

Підда́ний.

Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (І. Франко);

Управитель маєтку князя Прозоровського оголосив йому, що він ніякий не запорозький старшина, а князівський підданець (С. Добровольський);

// Людина, залежна від когось.

Жінка тримає на собі дім і заробляє майже стільки, скільки чоловік; який він у дідька голова сімейства! Підданець (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. підданець — підда́нець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. підданець — як ім. підданий, ПІДВЛАДНИЙ; (держави) громадянин; (вона) підданка.  Словник синонімів Караванського
3. підданець — див. невільник  Словник синонімів Вусика
4. підданець — -нця, ч., заст. Підданий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підданець — Горожанин, (вона) горожанка  Словник чужослів Павло Штепа
6. підданець — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене..  Словник синонімів української мови
7. підданець — Пі́дда́нець, -нця, -нцеві; -да́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підданець — ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Підда́ний. Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. підданець — Підданець, -нця м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці.  Словник української мови Грінченка