підданий
ПІ́ДДАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до підда́ти.
Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (з наук.-попул. літ.).
ПІДДА́НИЙ, ного, ч.
Особа, яка перебуває у підданстві певної держави, влади, правителя.
[Руфін:] Я знаю, за що гину. Коли підданий цезарської влади не служить цезарю – слугу такого убити цезар мусить. Так ведеться (Леся Українка);
[Адам Кисіль:] Його величність сподівається, що ви, як вірний слуга і підданий короля, докладете всіх зусиль, щоб спинити кровопролиття (О. Корнійчук);
Слов'янські піддані турецького султана становили зовсім безправну частину населення імперії (з навч. літ.);
// заст. Особа, економічно залежна від кого-небудь.
– Та який же то Золотаренко? – Кріпак, пане Петре, от, Сухомлинського пана підданий (Марко Вовчок);
В байці [“Пан та собака” П. Гулака-Артемовського] розгорнуто картину сваволі й нелюдської жорстокості в поводженні кріпосників з своїми безправними підданими (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)