підданий

ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. в першу чергу ти — громадянин, свідомий українець (А. Головко); Безумна.. думка стрілила йому в голову, певно, що не гідна поважного обивателя (І. Франко); — Ще як була Польща, то тут все були польські піддані, і польський король подарував гетьманові Ксаверієві Браницькому оцю усю Білоцерківщину й Богуславщину (І. Нечуй-Левицький); (Публій:) Се справді товариство не найліпше для вірного підданця Риму (Леся Українка). — Пор. жи́тель.

Значення в інших словниках

1. підданий — Крім звичайного значення, також: кріпак [VII] — тут в значенні кріпак [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. підданий — пі́дданий дієприкметник від: підда́ти підда́ний іменник чоловічого роду, істота у підданстві  Орфографічний словник української мови
3. підданий — I п`ідданий-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до піддати. II підд`аний-ного, ч. Особа, яка перебуває у підданстві певної держави, влади, правителя. || заст. Особа, економічно залежна від кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підданий — ПІ́ДДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підда́ти. Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (з наук.-попул. літ.). ПІДДА́НИЙ, ного...  Словник української мови у 20 томах
5. підданий — Пі́дданий, -на, -не; дієприкм. підда́ний, -ного, -ному; -да́ні, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підданий — ПІ́ДДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підда́ти. Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (Наука.., 12, 1956, 7). ПІДДА́НИЙ, ного...  Словник української мови в 11 томах
7. підданий — Підданий, -а, -е 1) = підданець 1. 2) = підданець 2. Три пани, два отамани, а оден підданий. Ном. № 1174. Сухомлинського пана підданий. МВ. І. 41.  Словник української мови Грінченка