підданство

ГРОМАДЯ́НСТВО (належність особи до складу громадян певної держави); ПІДДА́НСТВО (належність особи до певної держави, перев. з монархічною формою правління). Комісар наполягав уписати до протоколу хоча б колишнє його громадянство і ніяк не міг уторопати, що Ярема ніколи не належав до жодної держави (П. Загребельний); Ти до татар просився у підданство... Не прийняли Паливоду татари (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. підданство — підда́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підданство — див. неволя  Словник синонімів Вусика
3. підданство — -а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління. || заст. Економічна залежність від кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підданство — Горожанство  Словник чужослів Павло Штепа
5. підданство — ПІДДА́НСТВО, а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління. Ти до татар просився у підданство .. Не прийняли паливоду татари (П. Куліш); // заст. Економічна залежність від кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
6. підданство — Підда́нство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підданство — ПІДДА́НСТВО, а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління. Собор [1653 р.] постановив, щоб цар прийняв у підданство гетьмана Богдана Хмельницького і все військо запорозьке з містами і селами (Іст.  Словник української мови в 11 томах
8. підданство — Підданство, -ва с. 1) Подданство. 2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.  Словник української мови Грінченка