підданство

ПІДДА́НСТВО, а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління.

Собор [1653 р.] постановив, щоб цар прийняв у підданство гетьмана Богдана Хмельницького і все військо запорозьке з містами і селами (Іст. УРСР, І, 1953, 255);

// заст. Економічна залежність від кого-небудь.

На другий же день князь оповістив по усіх людях Тарабаншиних: «Хто хоче добровільно переходити в моє підданство, нехай викине на воротях віху з сіна або соломи. А хто не викине, — тому хату спалю» (Хотк., І, 1966, 99);

Правнучка Апостолова — Катерина Битяговська, до якої перейшли права на Турбаї, поновила позов, і суд Генеральний ухвалив: бути турбаївським козакам у підданстві Битяговської (Гончар, Таврія, 1952, 192).

Значення в інших словниках

1. підданство — підда́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підданство — див. неволя  Словник синонімів Вусика
3. підданство — -а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління. || заст. Економічна залежність від кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підданство — Горожанство  Словник чужослів Павло Штепа
5. підданство — ПІДДА́НСТВО, а, с. Належність особи до певної держави, здебільшого з монархічною формою правління. Ти до татар просився у підданство .. Не прийняли паливоду татари (П. Куліш); // заст. Економічна залежність від кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
6. підданство — ГРОМАДЯ́НСТВО (належність особи до складу громадян певної держави); ПІДДА́НСТВО (належність особи до певної держави, перев. з монархічною формою правління).  Словник синонімів української мови
7. підданство — Підда́нство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підданство — Підданство, -ва с. 1) Подданство. 2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.  Словник української мови Грінченка