підколювач

ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч.

1. Те, чим підколюють (у 1 знач.).

2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).

Друзів-гумористів часто порівнювали, називаючи “невиправними підколювачами” (із журн.).

Значення в інших словниках

1. підколювач — підко́лювач 1 іменник чоловічого роду знаряддя для прикріплювання, підколювання підко́лювач 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто ранить, підколює когось розм.  Орфографічний словник української мови
2. підколювач — -а, ч. 1》 Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2》 розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підколювач — ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч. 1. Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах