підколювач

підко́лювач

-а, ч.

1》 Те, чим підколюють (у 1 знач.).

2》 розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. підколювач — підко́лювач 1 іменник чоловічого роду знаряддя для прикріплювання, підколювання підко́лювач 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто ранить, підколює когось розм.  Орфографічний словник української мови
2. підколювач — ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч. 1. Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.). Друзів-гумористів часто порівнювали, називаючи “невиправними підколювачами” (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. підколювач — ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч. 1. Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах