підкоморій

ПІДКОМО́РІЙ, я, ч.

1. У старій Росії і на Україні – суддя, який займався межуванням володінь.

Двері відчинились, і в світлицю вступив .. київський підкоморій Юрій Немирич (Леся Українка).

2. У феодальній Польщі – королівський сановник, який відав судовими і фінансовими справами.

У Ягайла один з предків був підкоморієм, коли вірити батьківській розповіді (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. підкоморій — Підкомо́рій: — суддя, який займався розмежуванням володінь, у [51]  Словник з творів Івана Франка
2. підкоморій — підкомо́рій іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
3. підкоморій — -я, ч. 1》 У дореволюційній Росії та в Україні – суддя, який займався межуванням володінь. 2》 У феодальній Польщі – двірський сановник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підкоморій — Особа, що очолювала Підкоморських (межовий) суд певного повіту  Словник застарілих та маловживаних слів
5. підкоморій — ПІДКОМО́РІЙ, я, ч. 1. У старій Росії і на Україні — суддя, який займався межуванням володінь. 2. У феодальній Польщі — двірський сановник. У Ягайла один з предків був підкоморієм, коли вірити батьківській розповіді (Ле, Наливайко, 1957, 83).  Словник української мови в 11 томах
6. підкоморій — Підкоморій, -рія м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ).  Словник української мови Грінченка