підлабузництво
ПІДЛАБУ́ЗНИЦТВО, а, с.
Властивість за знач. підлабу́зницький; поведінка, вчинки підлабузника.
Але скажіть: хіба може сурйозна [серйозна] людина пускатись на хитрощі, на підлабузництво, на підкуп? Ні (У. Самчук);
Хлопці приїхали привітати його з днем народження. Це зворушило Дмитра Івановича, то більше він знав, що тут не було підлабузництва, намагання сподобатися начальству – всі троє на таке були просто нездатні (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)