підлабузницький
ПІДЛАБУ́ЗНИЦЬКИЙ, а, е.
Стос. до підлабузництва.
[Сивоок] зневажав і ненавидів Агапіта за його підлабузницьку натуру, за властивість легко визнавати свою нижчість перед кожним, хто бодай натяком давав знати про свою вельможність або просто силу (П. Загребельний);
* Образно. Поточків дрібних підлабузницькі хори Дзвенять – рекламують безпам'ятну юність (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)