підладжуватися
ПІДЛА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. до кого – чого, під кого – що, з інфін., розм. Пристосовуватися з метою жити в мирі, злагоді, ладити (у 1 знач.) з ким-небудь.
– Я чоловік старший, мене ти не переробиш, але ти молода, повинна підладитися до мене (І. Франко);
// Уподібнюватися до кого-небудь, пристосовуючись.
Останні роки тітка Клавда, так би мовити, відреклася жіночої статі, підладжуючись під мужський фасон (Ірина Вільде);
// Виконувати в лад, співаючи, граючи, танцюючи і т. ін. з кимсь.
Підспівують два голоси – чоловічий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як із труни, і жіночий, вискливий, розгнузданий, похабний. Не може підладитись тужити з піснею, а перегукує тоненько, мов п'яна бублейниця (Григорій Тютюнник).
2. тільки недок. Пас. до підла́джувати.
Словник української мови (СУМ-20)