підлазити
ПІДЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПІДЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.
1. під кого – що. Йти або лізти, потрапляючи під кого-, що-небудь.
– Прив'яжеться [Тимоха], зачим я тут був, де ключ узяв? Нічого мені робити, я й підліз під стіл... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Кілька чоловік підлізло під воза, він заскрипів, загойдався, почав хилитися на бік (Ю. Мушкетик);
Бондаренко вже намірився підлізти під вагон ешелону, що стояв поряд, але раптом увагу його привернув шум і метушня спереду состава (А. Головко);
// до кого – чого, рідко під кого – що і без дод. Лізучи, повзучи, крадькома наближатися до кого-, чого-небудь.
Талалай підлазив до звіра на животі (М. Трублаїні);
– Підліз під хату, – тихо. Я легенько відняв вікно, вліз в хату – благодать! (І. Франко);
Микиту взяла охота – дай присліджу, .. ізсунувся тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться (С. Васильченко);
// Посуваючись, наближатися.
Здалось фашистові – завмер вогонь з окопу. Мов гадюка, підлазить танк – і офіцер підводить голову із люка (І. Гончаренко).
2. до кого, під кого, перен., фам. Лестощами, хитрощами добиватися чиєї-небудь уваги, довір'я і т. ін.
Уранці писар до голови й підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет Макухівна Ївга зробила (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Підлізли під старого, мовляла Палажка, так воно й є! Бо й справді: чим я од Василя гірший у батька? За віщо Василеві більш огороду од батька? (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)