підлатувати
ПІДЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Латати (у 1 знач.) трохи, у деяких місцях або додатково.
Підлатавши, де треба, пошарпаний жупан і шаровари Омелянові, з раннього-ранку водила його всюди Арінка (О. Ільченко);
// Лагодити трохи, частково, усуваючи пошкодження.
Осінь була ще далеко, а прикрості, які вона віщувала, вже багатьох непокоїли .. Чи пощастить до осінніх дощів підлатати діркувату покрівлю? (І. Муратов);
– На ремонт везу машини. Так побив, проклятий [ворог], що ледве їдуть, – пожалівся Каблуков. – На ранок підлатаємо (В. Кучер).
2. перен., розм. Трохи поліпшувати або виправляти що-небудь.
Начальник поліції .. конфіденціально натякнув йому, що на цій операції, за всіма ознаками, гадає підлатати свою кар'єру пан Граупнер (Д. Бедзик);
// тільки док., у сполуч. зі сл. здоров'я. Те саме, що підліко́вуватися 1.
– Збирайтеся, діду, – кажуть .. “Куди?” питаю. – До моря поїдете. У дворець. Треба вам, – кажуть, – підлатати здоров'я (О. Донченко).
◇ (1) Підлата́ти ніс кому – побити кого-небудь, пошкодивши обличчя.
– Гляньте-бо, хлопці, як ляшки-панки сковзаються! – сміявся сотник .. – Посковзайтесь трішечки ще, а ми вам носи підлатаємо (М. Старицький);
(2) Підлата́ти носи́ кому – побити когось, пошкодивши ніс, обличчя.
– Гляньте-бо, хлопці, як ляшки-панки сковзаються! – сміявся сотник... – Посковзайтесь трішечки ще, а ми вам носи підлатаємо (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)