підлеглість

ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, лості, ж.

Стан за знач. підле́глий 1.

В його підлеглість передається батальйон студентів-добровольців (О. Гончар);

Ходжаєв .. при всій своїй зовнішній суворості не терпів від будь-кого солодкавого тону підлеглості й самоприниження (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. підлеглість — підле́глість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підлеглість — -лості, ж. Стан за знач. підлеглий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підлеглість — ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.  Словник синонімів української мови
4. підлеглість — Підле́глість, -лости, -лості, -лістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підлеглість — ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. підле́глий 1. Люди, які поступали під його руку, всі були злочинцями, тавро злочинів прокляттям лежало на них, робило їх безправними, прирікало їх на безвідмовну йому підлеглість (Гончар, Тронка, 1963, 137)...  Словник української мови в 11 томах
6. підлеглість — Підлеглість, -лости ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.  Словник української мови Грінченка