підлеглий
ПІДЛЕ́ГЛИЙ, а, е.
1. Який перебуває в залежності від кого-, чого-небудь, підпорядкований комусь, чомусь.
Увесь мій світ малий, мов крапля водяна, Законові води великої підлегла (М. Рильський);
Англійські королі, які спиралися на відсталих феодальних поміщиків і на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (з навч. літ.);
Справді, де ви бачили, щоб таборовий начальник називав підлеглого йому в'язня не тільки через “ви”, а ще й на ім'я та по батькові? Ці незвичайні стосунки склалися в перший же день мого прибуття етапом до Каримського району (Б. Антоненко-Давидович).
2. у знач. ім. підле́глий, лого, ч.; підле́гла, лої, ж. Людина, що перебуває під владою кого-небудь або в адміністративній залежності від когось.
Стара графиня, яка сама ніколи не носила хрестика, вважаючи, що він муляє і псує шкіру, вимагала, щоб усі її підлеглі мали на шиї хрестики і вдень і вночі (О. Донченко);
Курило знову стояв, як і належить підлеглому перед офіцером стояти, виструнчений, руки по швах (Д. Бедзик);
Цікава поезія “Мій товариш”, в якій Малишко описує один день трудової діяльності голови сільгоспартілі .. Поет підкреслює в ньому такі риси, як людяність, любов до праці, вимогливість до підлеглих і до себе (з навч. літ.);
* У порівн. – Танки праворуч! Першим пустив його Казаков, підлетівши до командира полку і рапортуючи йому.., наче своєму підлеглому (О. Гончар).
3. рідко. Який міститься під чим-небудь, поруч з чимось або навколо чогось.
До обмеження рухів можуть призводити і великі рубці, які приросли до підлеглих тканин (з наук. літ.).
4. діал. Прілий, зіпрілий.
Підлегле борошно (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)