підлеглий

Підпорядкований, підвладний, ж. підкаблучний, іс. підручний, с. під'яремний, уярмлений, сов. підневільний.

Значення в інших словниках

1. підлеглий — підле́глий 1 прикметник підпорядкований підле́глий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. підлеглий — -а, -е. 1》 Який перебуває в залежності від кого-, чого-небудь, підпорядкований комусь, чомусь. 2》 у знач. ім. підлеглий, -лого, ч.; підлегла, -лої, ж. Людина, що перебуває під владою кого-небудь або в адміністративній залежності від когось. 3》 рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підлеглий — ПІДЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Який перебуває в залежності від кого-, чого-небудь, підпорядкований комусь, чомусь. Увесь мій світ малий, мов крапля водяна, Законові води великої підлегла (М.  Словник української мови у 20 томах
4. підлеглий — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. підлеглий — Підле́глий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підлеглий — ПІДЛЕ́ГЛИЙ, а, е. 1. Який перебуває в залежності від кого-, чого-небудь, підпорядкований комусь, чомусь. Уся взагалі «епоха реформ» 60-х років лишила селянина убогим, забитим, темним, підлеглим поміщикам-кріпосникам і в суді, і в управлінні, і в школі...  Словник української мови в 11 томах
7. підлеглий — Підлеглий, -а, -е 1) Подчиненный. 2) Прѣлый. Підлегле борошно.  Словник української мови Грінченка