підмокати
ПІДМОКА́ТИ, а́є, недок., ПІДМО́КНУТИ, не, док.
Набиратися, просякати вологою, місцями намокати.
Між потоком і дорогою земля підмокала. Ми ходили поміж кущами і вільхами, шукаючи якогось місточка чи кладки (М. Томчаній);
– Ось тобі перша новина – в'язка книжок, Олексій Федотович передав персонально. Трошечки підмокли... (В. Речмедін);
// у сполуч. зі сл. очі, перен. Наповнюватися, наливатися сльозами.
[Забрамський:] Здрастуйте, Зоя. Чого це ви така розстроєна? Що з вами? І очі нібито підмокли (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)