підмінний

ПІДМІ́ННИЙ, а, е.

Який підмінює кого-небудь на роботі, беручи на себе його обов'язки.

Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (І. Волошин);

Якщо котромусь подружжю випадає, скажімо, йти на дипломатичний прийом, а дитину нема з ким залишити, то мале скоріш усього опиниться у квартирі Заболотних. .. Вона [Софія Іванівна] вже звикла до ролі підмінної матері й добровільної терплячої виховательки (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. підмінний — підмі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. підмінний — -а, -е. Який підмінює кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмінний — ПІДМІ́ННИЙ, а, е. Який підмінює кого-, що-небудь. Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 259).  Словник української мови в 11 томах