підмінний

ПІДМІ́ННИЙ, а, е. Який підмінює кого-, що-небудь.

Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 259).

Значення в інших словниках

1. підмінний — підмі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. підмінний — -а, -е. Який підмінює кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмінний — ПІДМІ́ННИЙ, а, е. Який підмінює кого-небудь на роботі, беручи на себе його обов'язки. Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (І.  Словник української мови у 20 томах