1. Словник української мови в 11 томах

підмінний

ПІДМІ́ННИЙ, а, е. Який підмінює кого-, що-небудь.

Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 259).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підмінний — підмі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. підмінний — -а, -е. Який підмінює кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підмінний — ПІДМІ́ННИЙ, а, е. Який підмінює кого-небудь на роботі, беручи на себе його обов'язки. Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (І. Словник української мови у 20 томах