підмітати

ПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що.

1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.).

Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Я. Гримайло);

Галочка підмела велику хату, повісила на кілочок чистий рушник (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось.

Сторож підмітав .. порозкидані шматочки нікчемного паперу (Панас Мирний).

2. перев. док., перен., розм. Забрати все до останку.

– Немає, синку, ні подушечки, ані ковдри ніякої. Все підмели [загарбники], все очистили, дияволи (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. підмітати — підміта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підмітати — -аю, -аєш, недок., підмести, -ету, -етеш, док., перех. 1》 Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). || Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось. 2》 перев. док., перен., розм. Забрати все до останку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмітати — Мести, замітати, замести, позамітати  Словник чужослів Павло Штепа
4. підмітати — ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). — Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М.  Словник синонімів української мови
5. підмітати — ПІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. 1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Грим., Подробиці..  Словник української мови в 11 томах
6. підмітати — Підміта́ти, -та́ю, -єш гл. Подметать. Буду хату підмітати, малі діти колихати. Чуб. V. 833.  Словник української мови Грінченка