піднебесний
ПІДНЕБЕ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до піднебе́сся.
О, побийте мене, піднебесні громи, Перервіть мої муки-страждання! (П. Грабовський);
Журавлі ключем летять Піднебесним плаєм, Діти радісно кричать І довкола ну скакать Прастарим звичаєм (І. Франко);
// Який летить, літає, діє і т. ін. у піднебессі.
Порадившись, цілим гуртом рушаємо в той бік, назустріч отим піднебесним, ледве мріючим у прозорій блакиті пташиним табунам (О. Гончар).
2. у знач. ім. піднебе́сна, ної, ж., заст. Земля, всесвіт (у 2 знач.).
Конфуцій, відштовхуючись від сконструйованого ним соціального ідеалу, сформулював основи такого соціального порядку, який хотів би бачити в піднебесній (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)