підошва
ПІДО́ШВА, и, ж.
1. Нижня частина взуття, якою ступають по землі, пришита або приклеєна до верху за допомогою устілки.
Чую дрібне цокання підошов у камінь, тих дерев'яних дзвінких підошов, що одкидають од себе круглі жіночі п'яти (М. Коцюбинський);
Оля запнулася хустиною, ледве натягла зношені чоботи з дірявою підошвою й побігла в хлів (Л. Юхвід);
* Образно. – Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя. Укупі розчавлені й безсилі (колись) проклинали його (А. Головко);
// Нижня поверхня стопи; ступня.
Генрікова сідає, Берта стає перед нею навколішки і виймає їй скабку з підошви (Леся Українка);
Ми сіли з Севом на мол і спустили ноги. Хвиля розбивалася об камінь і дохлюпувала до наших підошов солоні краплі (Ю. Яновський).
2. Підніжжя гори, узгір'я.
Біля підошви горба .. розляглися .. ставки (І. Волошин);
Коло підошви гори починалася найважча піша тропа в гори (Т. Масенко);
// спец. Нижній, ущільнений шар (відкладів, породи, ґрунту).
– У підошві піщано-галькових відкладів на Приазов'ї лежить товща червоно-бурих глин (з наук. літ.);
По-новому стали обробляти поля. Щоб не утворювалася підошва в ґрунті, запровадили різноглибинну оранку (з наук. літ.).
3. спец. Дно балки, канави, водойми і т. ін.
На території України більш придатними для овочівництва є ґрунти річкових заплав і підошов балок (з наук. літ.);
Вода вже потроху заливала нижню смугу довгої коси острова. Олег відчув, що катер не спирається на тверду підошву океану, безсило гойдається на хвилях, задерши корму (Іван Ле).
◇ (1) Аж не чу́ти підошо́в (д) див. чу́ти.
Словник української мови (СУМ-20)