підпрягатися
ПІДПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДПРЯГТИ́СЯ, яжу́ся, яже́шся, док.
1. Впрягати себе до упряжки на допомогу коням, тягловій худобі.
На горі кум Гриць все ще силкувався з своїм возом. На половині шляху він наскидав гною, рядом з конем підпрягся в дишло, пнувся до свого шматка поля (С. Чорнобривець);
// перен., розм. Братися допомагати кому-небудь у чомусь.
Нехай тільки хтось не стримається, гримне, Хівря знає, куди податися. А коли сама не здолає, Свирид підпряжеться. Він такі справи любить (Микита Чернявський);
// розм. Втручатись у розмову, маючи на меті продовжити розмову або підтримати кого-небудь.
– Гаразд, воля твоя, але бачиш... відер нам ні за що купити, – підпрягався до Оникія Левонтій (О. Гончар);
– Дядьку, а врукопашну з німцями вам доводилося сходиться чи ні? – підпрягся зараз же Марко (Григорій Тютюнник).
2. тільки недок. Пас. до підпряга́ти.
Словник української мови (СУМ-20)