підсліпуватий
ПІДСЛІ́ПУВАТИЙ, а, е.
1. Який погано бачить або майже не бачить; з поганим зором.
Михайло Юлійович стояв передо мною і через окуляри дивився на мене своїми підсліпуватими очима (з мемуарної літ.);
Тишу порушила старенька Ярославина няня – бабуся Марина, підсліпувата й глуха (Л. Дмитерко);
* У порівн. Хата їхня .. давно похилилась і, наче підсліпувата людина, дивилась на світ одним маленьким віконечком (В. Петльований).
2. перен. Який є джерелом неяскравого, тьмяного світла, випромінює його.
Тут [в камері] під стелею така ж сама підсліпувата жовтувата лампочка (А. Хижняк);
Невеличкий підсліпуватий каганчик затремтів у руках (М. Стельмах);
Темно, тільки десь на Висілку блимають підсліпуваті вогники (М. Зарудний);
// Який пропускає мало світла (про маленькі вікна, а також будівлі з такими вікнами).
На підсліпуватім віконці стояла невеличка лампа (І. Франко);
Ось невеличкий гайок, .. хатинка з підсліпуватим віконцем (Ю. Бедзик);
До малої підсліпуватої хатини край села під'їздить на вілісі генерал і два полковники (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)