підстаркуватий
ПІДСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм.
Літнього віку, у літах (про людину).
Чемеринський був підстаркуватий уже чоловік (І. Франко);
Гриць зустрів на вулиці підстаркувату жінку (С. Добровольський);
// Який виявляє ознаки старіння.
Зморшки на її підстаркуватім обличчі якось поглибшали від гнівного здивування (Леся Українка);
Олекса Надутий глянув на його високу, костисту, хоч уже й підстаркувату, але ще міцну поставу (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)