підступати
ПІДСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш, док.
1. Ступаючи, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь.
Підступали до стола люди (І. Нечуй-Левицький);
Ззаду Огея сторожко підступає навшпиньках мале дівчатко (Олесь Досвітній);
Серед сутолоки пан Зефірин підступив до панотця (І. Франко);
Я підступив до вчительок (Ю. Збанацький);
// Підходити, нападаючи, наступаючи.
Фашистські заколотники підступали до міста (О. Донченко);
Останні слова Бульба вже мовив під тупіт .. поляків, які щільно підступили до табору (О. Довженко);
// перен., розм. Наближатися, наступати, наставати (про час, явища, події і т. ін.).
Діти все росли поміж клопоту. Дивись, і старість в гості підступа (А. Малишко).
2. перен. Посилюючись, раптово виявлятися, охоплюючи кого-небудь (про почуття, певний стан і т. ін.).
Голод почав йому докучати і разом з голодом почала злість підступати під серце (І. Франко);
В плечі боліло, аж нудота підступала до горла (Ю. Бедзик);
Тяжкий біль підступив йому до серця (О. Маковей);
// безос.
– Коли немає її тут – мені мов і легше; а як гляну – вона сидить, – так мені і підступе [підступить] під серце (Панас Мирний).
3. перен. Розміщуватися біля чого-небудь, межувати з чимсь (про ліс, гори і т. ін.).
З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (П. Кочура);
Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (М. Томчаній).
4. розм. Звертатися до кого-небудь з проханням, вимогою і т. ін.
Тільки тії діти дуже лихі, і до них не підступай (Леся Українка);
Антон ішов попереду такий лютий, що до нього й близько не можна було підступити (С. Чорнобривець);
Лейба знав, коли можна підступити до пана запанібрата (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Починати що-небудь.
Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах).
◇ (1) Без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без дод. – хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін.
– А до Одарки так без палиці і не підступай.., нарядиться, напиндючиться, он яка пані! (Панас Мирний);
– Е, до неї тепер без бука і не підступай, – додав ґазда. Спаніла так, що годі (М. Яцків);
– І чого се, бабо, усі сердиті такі сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ, – обізвавсь він до баби (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)