підступний
ПІДСТУ́ПНИЙ, а, е.
Який показною доброзичливістю прикривав злий намір; хитрий, лукавий.
Довкола був ворог – хижий, підступний (Д. Бедзик);
Пам'ятайте, містер Іван, гітлерівські фашисти такі жорстокі, як і підступні (О. Довженко);
// Який виражає підступництво, віроломство.
Чого ти знов так дивишся на мене? Підступний погляд твій, немов отрута (Леся Українка);
// Який таїть в собі несподівану неприємність, біду, небезпеку.
Довго уникав обережний птах підступної петельки, а потім усе-таки впіймався (О. Донченко);
– Це – підступний напій, він валить людей в сон (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)