Словник української мови у 20 томах

підсукувати

ПІДСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм.

1. Сукаючи, додатково приєднувати; присукувати.

2. Загинаючи, робити коротшим; закачувати.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. підсукувати — підсу́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. підсукувати — -ую, -уєш, недок., підсукати, -укаю, -укаєш і -учу, -учиш; наказ. сп. -укай і -учи; док., перех., розм. 1》 Сукаючи, додатково приєднувати; присукувати. 2》 Загинаючи, робити коротшим; закачувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підсукувати — ЗАКА́ЧУВАТИ (ЗАКО́ЧУВАТИ) (підгортати край одягу чи його частини), ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ (ПІДКО́ЧУВАТИ), ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. підсукувати — ПІДСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Сукаючи, додатково приєднувати; присукувати. 2. Загинаючи, робити коротшим; закачувати.  Словник української мови в 11 томах
  5. підсукувати — Підсукувати, -кую, -єш сов. в. підсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, подворачивать, подворотить (рукава, брюки). Штани вибійчані, підсукані аж до колін. Мир. ХРВ. 11.  Словник української мови Грінченка