підцьковувати
ПІДЦЬКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЦЬКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що, розм.
1. Цькувати, нацьковувати на кого-небудь собак.
Дітвора вибігала з хатів [хат] і з криком: “Доктор, що псує виноградники! Доктор!” – підцьковувала собак та шпурляла грудками (М. Коцюбинський).
2. кого, кого на кого, перен., розм. Те саме, що підмовля́ти.
[Лукія:] Була я у волості, .. доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)