підцюкнути
ПІДЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док., кого, що, розм.
Однокр. до підцю́кувати.
Сапою недбайливо – цюк... цюк... А кущик підцюкне [Фрося] – зойкне стихенька (А. Головко);
– Ну, .. тепер уже не вернеться те... не так я його [Чіпку] підцюкнув! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)