підцюкнути
ПІДЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до підцю́кувати.
Сапою недбайливо — цюк… цюк… А кущик підцюкне [Фрося] — зойкне стихенька (Головко, І, 1957, 212);
— Ну,.. тепер уже не вернеться те… не так я його [Чіпку] підцюкнув! (Мирний, II, 1954, 192).
Словник української мови (СУМ-11)