під'їжджати
ПІД'ЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІД'ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПІД'Ї́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.
1. без прям. дод. Їдучи на чому-небудь, наближатися до когось, чогось (про людину).
Під'їжджаємо до міста. Пан закурів коло нас і випередив (Марко Вовчок);
До самого виру під'їжджати небезпечно – підмиває лід, і Орися зупинилася біля малесенької ополоночки, на якій ледь-ледь зашерх льодок (Григорій Тютюнник);
Чим ближче під'їздив Андрій до села, тим серце його билось скоріше і сильніше (М. Коцюбинський);
Коли чує [поет], – хтось під'їхав На коні до його хати І спинився (Леся Українка);
Після великої спірки батько дав йому шматок поля під хату, та не там, де хотів Антін, а на Голій горі, на самому белебені [белебні], що ні під'їхати до неї, ні підійти (С. Чорнобривець);
// Наближатися до кого-, чого-небудь (про засоби пересування).
До того місця, де востаннє з'явилася голова Тимофія, під'їжджав довбаний човник (М. Стельмах);
Літак м'яко сів на зелене поле аеродрому, і, похитуючись, під'їздив до ангара (В. Собко);
До вокзалу під'їхав поїзд Щорса. – Стій! Куди? Від кого тікаєте? Від Петлюри? – Щорс кинувся з тендера в натовп (О. Довженко);
// розм. Заїжджати за ким-небудь.
[Василина:] Сідайте, Аго Олександрівно. Зараз за вами під'їдуть (О. Корнійчук).
2. без прям. дод., перен., фам. Підлещуватися, умовляючи, переконуючи, намагаючись схилити кого-небудь на свій бік.
Вони [актори] тут до мене під'їжджають з п'єсою, але я, певне, їм “Троянди” не дам (Леся Українка);
Захар умів так підмазувати й підмастити, і підвести, і під'їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко).
3. тільки док., кого і без дод., перен., розм. Обдуривши, перехитривши і т. ін., добитися чого-небудь для себе.
Коли знову почалася [розмова], то про незнайомих .. людей, про наживу, про плутні крамарські: хто кого обдурив, під'їхав, підсів... (Панас Мирний).
4. тільки док., що, перен., діал. Позбавити (сили, бадьорості і т. ін.).
Силу його під'їхала важка, несподівана туга (Панас Мирний).
◇ (1) На коні́ (на козі́) не під'ї́деш до кого – хто-небудь дуже гордовитий, пихатий; до кого-небудь неможливо знайти підхід.
Прочита вона, що її похвалили, .. уже до неї і на коні не під'їдеш (М. Старицький);
[Красовська:] Поки ти у мене не будеш як слід пристроєна, не буде моя душа спокійна! .. Люди знайшлись би, звісно, коли б не пішла чутка про твою гордість, що до тебе і на козі не під'їдеш! (Олена Пчілка);
(2) Не на тій козі́ під'їжджа́ти / під'ї́хати до кого – не знаходити належного, потрібного підходу до кого-небудь.
Хан винувато пошкріб за вухом. – Виховував [водія]. А от, виходить, не на тій козі під'їжджав до нього (В. Дарда).
Словник української мови (СУМ-20)