під'їжджати
ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм. (швидко). — Док.: під'їхати, над'ї́хати, дої́хати, підкоти́тися, підкоти́ти, підрули́ти, прирули́ти, підлеті́ти. Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під'їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); Молодиці, сліпучо блищучи на сонці білими рукавами сорочок, щохвилі під'їздили скорим кроком на конях (Г. Хоткевич); Тим часом Петро над'їжджав усе ближче да ближче (П. Куліш); Увіходе гуменя, за нею над'їздять вози (Панас Мирний); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); Було вже з полудня, коли їмость доїздила до перестану Занозова (Лесь Мартович); До воріт підкочується парокінний віз (М. Стельмах); Підкочують (поїзди) до перону, погримуючи колесами (А. Дімаров); Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (І. Ле); До колгоспного току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа). — Пор. 1. приїжджа́ти.
ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм., ЗАВИ́ЛЮВАТИ перед ким, розм., РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., СТЕЛИ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, підсил. розм., РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ перед ким, підсил. розм., ПЛАЗУВА́ТИ перед ким, підсил. розм., ОГИНА́ТИСЯ перед ким, розм. рідше, ПІДЛА́ЗИТИ до (під) кого, фам., ПІДЛІЗА́ТИ до (під) кого, фам., ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (ПІД'ЇЗДИ́ТИ) фам., ПІДКО́ЧУВАТИСЯ фам., ЛАТА́ТИСЯ фам., МА́ЗАТИСЯ фам., ПІДСИПА́ТИСЯ фам., ПІДМО́ЩУВАТИСЯ до (під) кого, фам., ЛАКЕ́ЙСТВУВАТИ перед ким, зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИЧАТИ перед ким, зневажл., ПІДЛИ́ЗУВАТИСЯ зневажл., ЛИЗА́ТИСЯ зневажл., ЛИЗОБЛЮ́ДНИЧАТИ без додатка, зневажл.; ПІДДО́БРЮВАТИ (ПІДДОБРЯ́ТИ рідше) кого, ПІДДО́БРЮВАТИСЯ (ПІДДОБРЯ́ТИСЯ) розм., ПРИДО́БРЮВАТИСЯ (ПРИДОБРЯ́ТИСЯ) також кому, розм., ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ (ПРИМИЛЯ́ТИСЯ) розм., ПРИМА́ЗУВАТИСЯ розм., ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм., МАСТИ́ТИ кого, розм., ПІДМА́ЩУВАТИ кого, розм., ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ (ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ) кому, діал. (подарунками, послугами); ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ЛЕСТИ́ТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИ (ПІДЛЕЩА́ТИ) кого, ОБЛЕ́ЩУВАТИ кого, УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ) кого, УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ) кого, ПРИЛЕ́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛЕЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́ЩИТИСЯ розм., ПІДЛА́ЩУВАТИСЯ розм., ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ (ПРИЛАЩА́ТИСЯ) розм., ЛА́СТИТИСЯ розм., РОЗСИПА́ТИСЯ перед ким і без додатка, розм. (лестощами, вихвалянням). — Док.: підлабу́знитися, запобі́гти, підби́тися, підли́пнути, підсу́нутися, розпросте́ртися, розстели́тися, розпласта́тися, підлі́зти, під'ї́хати, підкоти́тися, підлата́тися, підси́патися, підмости́тися, підлиза́тися, піддобри́ти, піддобри́тися, придобри́тися, примилитися, прима́затися, підма́затися, підмасти́ти, приподо́битися, підлести́тися, підлести́ти, облести́ти, улести́ти (влести́ти), прилести́тися, підла́щитися, підла́ститися, прила́щитися, розси́патися. — Щось ти вже надто його вихваляєш, аж незручно за тебе. Якщо так і на людях, то ще скажуть, що підлабузнюєшся... (С. Добровольський); "Хіба ж не в них, не в оцих руках, — думає вона, — вся сила й багатство трудової людини, яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можливість ні перед ким не запобігати" (О. Гончар); — Нічого, Галю, по чужих людях тинятися та їх ласки запобігати (Панас Мирний); (Хведоска:) Мамочко, чи ви тепер добренькі?.. (Хотина:) Та чого це ти так лабузнишся? (М. Кропивницький); — Підіб'юсь під нового (сотника) та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ'яненко); (Старшина:) Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (М. Кропивницький); Весь час вертиться (економ) і завилює тут перед пані (С. Васильченко); (Нечай:) В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Л. Смілянський); Вернеться (Санька) із грамотою, з почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко); Він начальство, мов жердину Чорна гусінь, обвива. Розпластається, розтане, Треба — стане дубала, В душу влізе, і пристане, І прилипне, як смола (С. Воскрекасенко); Всі його тут поважали, всі плазували перед ним (О. Донченко); Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч); Отут вороги його і підлізли під справничого письмоводителя (Г. Квітка-Основ'яненко); Захар умів.. під'їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко); — А ти підкотися де просьбою, та й могорича не шкодуй (М. Стельмах); — Годі до мене лататися, — задихаючись, сказав він (В. Собко); — Кульгавий до тебе не мажеться? Яків? — Так. Заглядає в душу (Ю. Яновський); — А хто тебе обирав?.. Підсипався до начальства, отож тебе й "рекомендували"... (І. Муратов); Побачив (Охрім), що Еней гнівиться, До його зараз підмостивсь (І. Котляревський); Не тільки Катков, а й усі, кого Толстой облагодіяв.. за те, що вони лакействували перед ним, теж не відповідали навіть на його візити (В. Канівець); — Підлізли такі-сякі до старого, .. підлизалися до його, що він їм так сказав городу узять (А. Тесленко); Не такий Василь Порох, щоб лизався... (Панас Мирний); — Знає (Палажка), як піддобрити отого чорта. З такою не пропадеш... (С. Журахович); — Воно так добре ближче жити, частіше до батька ходить, піддобрюваться, підлещуваться, — говорила Степанида Сидорівна (І. Нечуй-Левицький); — Хотілося цементиком до вас піддобритися (В. Дрозд); — Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. — Не придобряйся, знаю, — буркнув Матвій (І. Цюпа); (Бавмерт (трохи зляканий, примилюється):) Ну дивись, я ж тобі півничка приніс (переклад Лесі Українки); — Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (В. Собко); Він тепер бачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний); У батьків нашого поштаря не було чим підмастити попа, і він дав ім'я немовляті — Венедикт (О. Донченко); Стали мужики-лизуни добритися до панів (Словник Б. Грінченка); (Галіма:) Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар'єру (В. Самійленко); (Юда:) Учитель мав улюбленців між нами, ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); — Яка з вас хазяєчка, паніматко! Яка з вас господиня! — лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький); Привселюдно від імені всієї трупи висловив (Садовський) йому подяку. Це підлестило молодого багача (Ф. Бурлака); Щодня їх водили на допит, вимагали якихось нових зізнань, нових свідчень, улещали, залякували (М. Олійник); Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась (І. Франко); Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); Гнат підлащувався до Явдохи, бо вона була матір'ю його Насті (М. Коцюбинський); Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); Всім попівським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув (до пана) далекоглядний отець Варлам (О. Ільченко). — Пор. 1. годи́ти.
ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., З'ЇЖДЖА́ТИ заст., З'ЇЗДИ́ТИ заст.; НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). — Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з'їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться — аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); — Отсе так і побіжу, як ген купці з'їжджають у двір (Г. Квітка-Основ'яненко); Рік у рік з'їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). — Пор. 1. під'їжджа́ти.
Словник синонімів української мови