піка
ПІ́КА¹, и, ж.
Різновидність довгого полегшеного списа з гострим металевим наконечником.
Усе населення взялося укріпляти місто. Розібрали брук, збудували барикади, кували піки (з навч. літ.);
Одна сотня козаків з піками, шаблями .. гарцювала праворуч і ліворуч транспорту, охороняючи фланги (З. Тулуб);
// Довгий тонкий предмет, зовнішнім виглядом схожий на цей спис.
Норма вже виконана .. Ні, ще одну брилу, оцю, вона аж проситься під піку відбійного молотка (М. Ю. Тарновський).
ПІ́КА², и, ж.
Те саме, що вино́2.
Ходити дамою пік.
Словник української мови (СУМ-20)