пік
ПІК, а, ч.
1. Гостроверха гірська вершина.
В 1943 році експедиція геодезистів і топографів відкрила в горах Тянь-Шаню пік висотою в 7439 метрів (з наук.-попул. літ.);
В траві .. дзвеніли цикади, а з піка Тручас в долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак).
2. перен. Найвища точка в розвитку, у виявленні чого-небудь, в якійсь діяльності; найбільший обсяг роботи підприємства, завантаженість транспорту і т. ін.
В науці є свої піки, і однією з найбільш важкодоступних вершин лишається одержання нових хімічних елементів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)