пілка

ПІ́ЛКА, и, ж.

1. Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її ширину.

Юзя встала, а Дарка розп'яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Леся Українка);

Широкими, на вісім пілок, спідницями Параска по хаті війнула (К. Гордієнко);

// розм. Шматок матерії взагалі.

Він повертає до хати і помічає на призьбі якусь мисочку, прикриту зверху замість пілки листком лопуха (М. Стельмах).

2. Підстилка на підлогу, долівку і т. ін.

На першій [підводі], .. на соломі, застеленій квітчастою пілкою, сиділо двоє (В. Козаченко).

3. Зменш. до пола́.

Значення в інших словниках

1. пілка — пі́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пілка — -и, ж. 1》 Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її ширину. || розм. Шматок матерії взагалі. 2》 Підстилка на підлогу, долівку і т. ін. 3》 Зменш. до пола.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пілка — ПІ́ДСТИ́ЛКА (ПІ́ДСТІЛКА) (те, що стелють на чомусь), ПІ́ЛКА, ПОСТІЛКА. Кімната з похилим дахом майже порожня — столик, стілець, у кутку.. одяг, а під ним на якійсь темній підстилці — дівчинка (Ю.  Словник синонімів української мови
4. пілка — ПІ́ЛКА, и, ж. 1. Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її ширину. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Широкими, на вісім пілок, спідницями Параска по хаті війнула (Горд.  Словник української мови в 11 томах
5. пілка — Пілка, -ки ж. 1) Полотнище. Спідниця у сім пілок. 2) Родъ холстинной шали, надѣваемой женщинами на плечи. Гол. Од. 77. 3) Рыболовный снарядъ: родъ бредня. Вх. Пч. II. 21.  Словник української мови Грінченка