пілігрим
ПІЛІГРИ́М, а, ч., книжн., заст.
1. Паломник.
Воліла б вона бути похованою романтично .. Щоб ішли тоді до неї, романтичної таврійської святої, вродливі молоді пілігрими (О. Гончар);
* У порівн. Іду я з посохом, як пілігрим, Дорогою тернистою, крутою (К. Герасименко).
2. перен. Мандрівник, подорожній.
Призвичаївся [М. Гоголь] відчувати під ногами хистку палубу, і .. йому все здавалося, що й земля, і камінь ходять під ним – блідим, жовтим, виснаженим бурями й громами пілігримом (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)