пінакотека —
пінакоте́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
пінакотека —
-и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пінакотека —
пінакоте́ка (грец. πινακοθήκη, від πίναξ – картина і θήκη – сховище) 1. У Стародавній Греції сховище творів живопису. 2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.
Словник іншомовних слів Мельничука
пінакотека —
У стародавньому світі картинна галерея; найстаріша п. відома з V ст. до н.е. у пн. крилі Пропілеїв на Афінському акрополі; від III ст. до н.е. функції п. виконували переважно храми; перші приватні...
Універсальний словник-енциклопедія
пінакотека —
ПІНАКОТЕ́КА, и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.
Словник української мови в 11 томах
пінакотека —
(фр. < грец. — картин сховище) Приміщення для збереження творів живопису в античні часи (порівн. іконотека, бібліотека, гліптотека, лапідарій). Назву П. тримали деякі картинні галереї у новітні часи, зокрема художній музей у Мюнхені.
Архітектура і монументальне мистецтво