пінакотека

пінакоте́ка

(грец. πινακοθήκη, від πίναξ – картина і θήκη – сховище)

1. У Стародавній Греції сховище творів живопису.

2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей.

Значення в інших словниках

1. пінакотека — пінакоте́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пінакотека — -и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пінакотека — ПІНАКОТЕ́КА, и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.  Словник української мови у 20 томах
4. пінакотека — У стародавньому світі картинна галерея; найстаріша п. відома з V ст. до н.е. у пн. крилі Пропілеїв на Афінському акрополі; від III ст. до н.е. функції п. виконували переважно храми; перші приватні...  Універсальний словник-енциклопедія
5. пінакотека — ПІНАКОТЕ́КА, и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея.  Словник української мови в 11 томах
6. пінакотека — (фр. < грец. — картин сховище) Приміщення для збереження творів живопису в античні часи (порівн. іконотека, бібліотека, гліптотека, лапідарій). Назву П. тримали деякі картинні галереї у новітні часи, зокрема художній музей у Мюнхені.  Архітектура і монументальне мистецтво