пісенник

ПІСЕ́ННИК, а, ч.

1. Збірник пісень.

Пісенники з нотами були рідкісним, але... цікавим явищем, яке відображало ряд особливостей музично-культурного життя Галичини (з наук. літ.).

2. розм. Той, хто пише або збирає пісні.

Після війни з А. Малишком починає працювати Платон Майборода – учень високоталановитого Левка Ревуцького, природжений пісенник і прекрасний знавець українського музичного фольклору (з наук. літ.);

Ні до Бернса, ні після нього не було в Англії поета-пісенника, який би з такою майстерністю розкрив через явища природи внутрішній світ людини (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. пісенник — пісе́нник 1 іменник чоловічого роду збірник пісень пісе́нник 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто пише або збирає пісні  Орфографічний словник української мови
2. пісенник — Співаник, збірка пісень.  Словник синонімів Караванського
3. пісенник — -а, ч. 1》 Збірник пісень. 2》 розм. Той, хто пише або збирає пісні. 3》 Співак, виконавець пісень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пісенник — 1. Збірка популярних пісень, романсів та інших творів, призначених для вокального виконання, яка часто містить лишемелодію і текст твору. 2. Співак, виконавець пісень. 3. Композитор або поет, який працює переважно в жанрі пісні.  Словник-довідник музичних термінів
5. пісенник — ПІСЕ́ННИК (збірник пісень), СПІВА́НИК. — Нам якби щось про чорноморських матросів.. Та пісень з нотами.. — Про флотських навряд чи що буде.. А от пісенник, це інша річ (О. Гончар); Особлива увага (В.  Словник синонімів української мови
6. пісенник — ПІ́СЕННИК, а, ч. 1. Збірник пісень. Пісенники з нотами були рідкісним, але… цікавим явищем, яке відображало ряд особливостей музично-культурного життя Галичини (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 49). 2. розм. Той, хто пише або збирає пісні. Після війни...  Словник української мови в 11 томах