пісний
ПІСНИ́Й, а́, е́.
1. У якому відсутні м'ясні і молочні продукти; протилежне скоромний.
– А як прогайнує [графиня гроші].., то знов .. їстиме юшку з картоплі та пісну кашу (І. Нечуй-Левицький);
В садку під грушею .. варилися пісні борщі з вушками, карасями (П. Панч);
// розм. Майже без жиру.
Пісна свинина.
2. перен. Бідний на поживні речовини, неродючий (про ґрунт).
Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки (М. Коцюбинський);
Тільки високі будяки та присадкуватий полин ще росли й шуміли під вітром на жовтогарячій пісній землі (В. Кучер).
3. перен., розм. Нудний, нецікавий у спілкуванні.
Коли Чумак показував йому село, він видався таким пісним, таким нудярем, що стало страшно за Горнилівку (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)