пісняр
ПІСНЯ́Р, а́, ч.
1. Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику.
Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого (П. Тичина);
Твори народних піснярів, казкарів тощо сприймались трудящими лише тоді, коли вони виражали у високохудожній формі ідеї і настрої всього народу (з наук. літ.).
2. розм. Той, хто виконує власні пісні.
Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі (П. Усенко);
Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи й слухали мовчки (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
3. перен. Той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь.
Вторгатись у життя – значить бути його активним творцем, глашатаєм, піснярем і трибуном (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)