1. Словник української мови у 20 томах

пісняр

ПІСНЯ́Р, а́, ч.

1. Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику.

Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого (П. Тичина);

Твори народних піснярів, казкарів тощо сприймались трудящими лише тоді, коли вони виражали у високохудожній формі ідеї і настрої всього народу (з наук. літ.).

2. розм. Той, хто виконує власні пісні.

Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі (П. Усенко);

Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи й слухали мовчки (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

3. перен. Той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь.

Вторгатись у життя – значить бути його активним творцем, глашатаєм, піснярем і трибуном (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пісняр — пісня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пісняр — див. письменник Словник синонімів Вусика
  3. пісняр — -а, ч. 1》 Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику. 2》 розм. Той, хто виконує власні пісні. 3》 перен. Той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пісняр — КОМПОЗИ́ТОР (автор музичних творів); ПІСНЯ́Р (автор, який створює музику до віршів); ІНСТРУМЕНТАЛІ́СТ (автор інструментальних творів). Знайшлися доморощені композитори, що поклали ці вірші на музику (Д. Словник синонімів української мови
  5. пісняр — ПІСНЯ́Р, а́, ч. 1. Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику. Ми знаємо Шевченка і як лірика м’якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, — але з усієї цієї багатогранності генія ми вбираємо одно — гнів (Тич. Словник української мови в 11 томах