пісняр
ПІСНЯ́Р, а́, ч.
1. Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику.
Ми знаємо Шевченка і як лірика м’якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, — але з усієї цієї багатогранності генія ми вбираємо одно — гнів (Тич., Магістралями життя, 1941, 75);
Музику на «Пісню про Зою Космодем’янську» написав видатний пісняр Платон Майборода (Вітч., 9, 1968, 167);
Твори народних піснярів, казкарів тощо сприймались трудящими лише тоді, коли вони виражали у високохудожній формі ідеї і настрої всього народу (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 9).
2. розм. Той, хто виконує власні пісні.
Слава не зів’яне, Її струнами прокажуть Піснярі (Ус., Дорогами.., 1951, 124);
Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи й слухали мовчки (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 37).
3. перен. Той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь.
Вторгатись у життя — значить бути його активним творцем, глашатаєм, піснярем і трибуном (Літ. газ., 22. V 1952, 1).
Значення в інших словниках
- пісняр — пісня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пісняр — див. письменник Словник синонімів Вусика
- пісняр — -а, ч. 1》 Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику. 2》 розм. Той, хто виконує власні пісні. 3》 перен. Той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пісняр — ПІСНЯ́Р, а́, ч. 1. Автор тексту пісні або композитор, який створив до віршів музику. Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого (П. Словник української мови у 20 томах
- пісняр — КОМПОЗИ́ТОР (автор музичних творів); ПІСНЯ́Р (автор, який створює музику до віршів); ІНСТРУМЕНТАЛІ́СТ (автор інструментальних творів). Знайшлися доморощені композитори, що поклали ці вірші на музику (Д. Словник синонімів української мови