пісня

ПІ́СНЯ, і, ж.

1. Словесно-музичний твір, признач. для співу.

Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива, лунає десь у зелених горах (Коцюб., III, 1956, 44);

З-над річки лине пісня голосна (Рильський, III, 1961, 183);

*У порівн. У роботі, в батька в ласці, Як у пісні, як у казці, Дві сестри зросли (Вирган, В розп. літа, 1959, 18);

Мова — наче пісня та — протяжна, співуча; так і тягне, так і вабе [вабить] до себе (Мирний, III, 1954, 262);

// Мелодійні звуки пташиного співу.

Соловейко в клітці тісній Пісні виспівує… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 175);

Лунає в повітрі весела пісня жайворонка (Коцюб., І, 1955, 17).

∆ Пі́сня без слів — невеликий наспівний інструментальний твір.

2. Невеликий ліричний вірш, поетичний твір, написаний в музично-поетичному стилі.

Егеж! — Переписала Я Гейнові пісні (Л. Укр., І, 1951, 38).

◊ До́вга пі́сня див. до́вгий;

І́нша пі́сня — інша справа.

Але тут зовсім інша пісня… Тут справа серйозна… Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього «перша й остання».. То тут потрібен інший підхід (Гончар, III, 1959, 336);

Лебеди́на пі́сня див. лебеди́ний;

Співа́ти (заспіва́ти) і́ншої пі́сні (і́ншу пі́сню) — діяти, чинити і т. ін. інакше, по-іншому.

Хтось тільки тепер так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже і аби від якої дурниці може розклеїтись, але як уже склеїться на добре, то зовсім іншої пісні заспіває… (Л. Укр., V, 1956, 388);

[Стара́] пі́сня; Старі́ пісні́ — що-небудь давно відоме.

— Петро ж та Яким пішли в Крутий Яр, а я оце зайшов за тобою.. — Я вже чув таку пісню… (Мирний, І, 1949, 313);

Але годі, це стара пісня (Коцюб., III, 1956, 369);

Весь зал раптом завирував: — Годі! Чули! Геть! — неслося з усіх кінців. — Старі пісні! (Гончар, II, 1959, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пісня — Уже доводилося висловлювати в пресі жаль з приводу того, що з-поміж авторів пісень чомусь оголошують творців не слів, а – віршів (чи не круто звучить: “пісня на вірш”?). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. пісня — пі́сня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. пісня — Співанка, (солов'я) спів; (урочиста) гімн, славень, г. гимн, (духовна) псалом, псальма, хорал, (сумна) плач, (весела) шумка, (в 4 рядки) коломийка, (романтична) романс, серенада; (в опері) арія; (епічна) ДУМА; ФР. справа <н. це інша пісня>, відомі речі <н. це стара пісня>. Словник синонімів Караванського
  4. пісня — див. пісня канону Словник церковно-обрядової термінології
  5. пісня — [п’іс(')н'а] -с(‘)н'і, ор. -снеийу, мн. -с(‘)н'і, -сен' дв'і п'іс(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. пісня — -і, ж. 1》 Словесно-музичний твір, признач. для співу. || Мелодійні звуки пташиного співу. Пісня без слів — невеликий наспівний інструментальний твір. 2》 Невеликий ліричний вірш, поетичний твір, написаний в музично-поетичному стилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пісня — (лат. cantus, іт. canzone, фр. chanson, англ. song, нім. Lied тощо) — найбільш поширена форма вокальної музики, яка поєднує поетичний та музичний образи, а також загальна назва твору, призначеного для вокального виконання. Жанрова класифікація... Словник-довідник музичних термінів
  8. пісня — ПІ́СНЯ, і, ж. 1. Словесно-музичний твір, признач. для співу. Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива, лунає десь у зелених горах (М. Коцюбинський); З-над річки лине пісня голосна (М. Рильський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  9. пісня — З пісні слова не викидають і свого не вставляють. Про те, що не можна змінювати. Не всяку пісню до кінця співають. Якщо справа невдала, то її не треба доводити до кінця. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. пісня — 1. віршований строфічний твір із повторами, паралелізмами, рефреном, призначений для співу; осн. вид народної лірики; 2. класичний тип ліричного вірша, створений Горацієм. Універсальний словник-енциклопедія
  11. пісня — ПІ́СНЯ (словесно-музичний твір, призначений для співу), СПІВА́НКА, ПІ́СЕНЬКА пестл., СПІВА́НОЧКА пестл., СКЛАДА́НОЧКА пестл., СПІВАНИ́ЦЯ діал. Словник синонімів української мови
  12. пісня — Пі́сня, -ні, -нею, -не! пісні́, пі́се́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. пісня — Пісня, -ні ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. ум. пісенька, піснечка. Мет. 151. Словник української мови Грінченка