пісня

Співанка, (солов'я) спів; (урочиста) гімн, славень, г. гимн, (духовна) псалом, псальма, хорал, (сумна) плач, (весела) шумка, (в 4 рядки) коломийка, (романтична) романс, серенада; (в опері) арія; (епічна) ДУМА; ФР. справа <н. це інша пісня>, відомі речі <н. це стара пісня>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пісня — Уже доводилося висловлювати в пресі жаль з приводу того, що з-поміж авторів пісень чомусь оголошують творців не слів, а – віршів (чи не круто звучить: “пісня на вірш”?). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
пісня — пі́сня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
пісня — див. пісня канону Словник церковно-обрядової термінології
пісня — [п’іс(')н'а] -с(‘)н'і, ор. -снеийу, мн. -с(‘)н'і, -сен' дв'і п'іс(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
пісня — -і, ж. 1》 Словесно-музичний твір, признач. для співу. || Мелодійні звуки пташиного співу. Пісня без слів — невеликий наспівний інструментальний твір. 2》 Невеликий ліричний вірш, поетичний твір, написаний в музично-поетичному стилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
пісня — (лат. cantus, іт. canzone, фр. chanson, англ. song, нім. Lied тощо) — найбільш поширена форма вокальної музики, яка поєднує поетичний та музичний образи, а також загальна назва твору, призначеного для вокального виконання. Жанрова класифікація... Словник-довідник музичних термінів
пісня — ПІ́СНЯ, і, ж. 1. Словесно-музичний твір, признач. для співу. Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива, лунає десь у зелених горах (М. Коцюбинський); З-над річки лине пісня голосна (М. Рильський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
пісня — З пісні слова не викидають і свого не вставляють. Про те, що не можна змінювати. Не всяку пісню до кінця співають. Якщо справа невдала, то її не треба доводити до кінця. Приповідки або українсько-народня філософія
пісня — 1. віршований строфічний твір із повторами, паралелізмами, рефреном, призначений для співу; осн. вид народної лірики; 2. класичний тип ліричного вірша, створений Горацієм. Універсальний словник-енциклопедія
пісня — ПІ́СНЯ (словесно-музичний твір, призначений для співу), СПІВА́НКА, ПІ́СЕНЬКА пестл., СПІВА́НОЧКА пестл., СКЛАДА́НОЧКА пестл., СПІВАНИ́ЦЯ діал. Словник синонімів української мови
пісня — Пі́сня, -ні, -нею, -не! пісні́, пі́се́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пісня — ПІ́СНЯ, і, ж. 1. Словесно-музичний твір, признач. для співу. Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива, лунає десь у зелених горах (Коцюб., III, 1956, 44); З-над річки лине пісня голосна (Рильський, III, 1961, 183); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
пісня — Пісня, -ні ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. ум. пісенька, піснечка. Мет. 151. Словник української мови Грінченка