піст
ПІСТ, по́сту, ч.
За церковними правилами – невживання скоромної їжі.
Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (М. Коцюбинський);
В сиву давнину .. тут оселився пустельник, який проводив час у молитві й пості (М. Стельмах);
// Період невживання скоромної їжі.
Мій хлопець цілий піст носив в поле в торбині хліб та цибулю (І. Нечуй-Левицький);
Всі були дома, бо в церкву від них ніхто ж не ходив – “безбожники” . Ще мати хоч у піст таки говіє раз (А. Головко).
(1) Вели́кий піст, церк. – піст, що триває 7 тижнів перед Великоднем.
І Великий піст, і Петрівка, і Спасівка, і Пилипівка тяглися довгими тижнями й місяцями (О. Донченко);
(2) Сорокаде́нний піст – Великий Піст, який триває сім тижнів перед Великоднем.
А приходив він [назад] у монастир у п'ятницю, в переддень Лазарів, бо в сей день кінчається сорокаденний піст (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)