піст
ПІСТ, по́сту, ч. За церковними правилами — невживання скоромної їжі.
Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Коцюб., І, 1955, 326);
В сиву давнину.. тут оселився пустельник, який проводив час у молитві й пості (Стельмах, Хліб.., 1959, 264);
// Період невживання скоромної їжі.
Мій хлопець цілий піст носив в поле в торбині хліб та цибулю (Н.-Лев., II, 1956, 18);
Всі були дома, бо в церкву від них ніхто ж не ходив — «безбожники» . Ще мати хоч у піст таки говіє раз (Головко, II, 1957, 121).
Вели́кий піст див. вели́кий.
Словник української мови (СУМ-11)